Не важливо, як кожен з нас сприймає та висловлює святу віру. Головне, щоб вона була, жила і сяяла в душі – Олег Володарський (відео)

24

Молитва під час боротьби з силами темряви

Господи! Ти – Бог Всемогутній, Ти – мій Отець Небесний! Прошу Тебе через заступництво й допомогу святих Твоїх Архангелів Михаїла, Гавриїла й Рафаїла про те, щоб я та мої брати й сестри були захищені від злого духа, який хоче зробити нас своїми рабами. Всі Святі, прийдіть на допомогу!

Від неспокою, смутку, нав’язливих думок,

Господи, просимо Тебе, захисти нас,

Від ненависті, ревності, нечистоти,

Господи, просимо Тебе, захисти нас.

Від думок про помсту, про смерть; від заздрості,

Господи, просимо Тебе, захисти нас.

Від будь-якої думки про самогубство та аборт,

Господи, просимо Тебе, захисти нас.

Від життя в розпусті тіла,

Господи, просимо Тебе, захисти нас.

Від розриву подружжя і всякої лихої дружби,

Господи, просимо Тебе, захисти нас.

Від усіляких форм чаклунства, напастей злого духа, прокляття, диявольської одержимості, хвороб психічних, фізичних, моральних і духовних, які виникають через дію злого духа,

Господи, просимо Тебе, захисти нас.

Господи, Ти сказав: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам».

Через заступництво Пречистої Діви Марії звільни нас від усього злого й дозволь нам наповнитись Твоїм Святим Духом та Його любов’ю, радістю і миром. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Митрофорний протоієрей Сергій Мельник, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці (м. Жмеринка Вінницької області)

Вінницька область опинилася на другому місці в Україні за темпами переходу релігійних громад з Московського патріархату до Православної церкви України. Про це повідомляє у своєму дослідженні портал «Слово і Діло», який проаналізував ситуацію з переходами українських церковних громад з російської церкви до ПЦУ. Так, згідно з дослідженням, «станом на початок минулого року в Україні налічувалося 19 тисяч 209 православних громад, з них діяли – 18 тисяч 315, 188 були не зареєстровані і 706 не діяли. Більше громад належали церкві Московського патріархату – 12 тисяч 437, у Київського патріархату було 5 тисяч 363 приходи, у Української автокефальної православної церкви – 1 тисяча 171 громада, у оновленої УАПЦ – 28». На порталі зазначають, що першою громадою, яка долучилася до новоствореної ПЦУ після отримання Україною томосу стала громада Вінницького Спасо-Преображенського кафедрального собору. Це сталося 17 грудня 2018-го за участі митрополита Вінницького і Барського Симеона.

Джерело: https://vezha.ua/vinnychchyna-druga-v-ukrayini-za-tempamy-perehodu-religijnyh-gromad-do-ptsu-grafika/

Туманний ранок був спокійний та неквапливий, сповнений ароматом кави та розміреною чарівливістю нових зустрічей та знайомств. Герої програм спостерігали за записом «Сповіді» налаштовуючись на діалог про Україну та українців. Затишна Жмеринка прокидалася і похмурий туманний ранок поступово наповнювався звуками міського життя. До нас на зйомки програми прийшов священик. Охоче прийшов. Без жодних вагань відгукнувся на пропозицію своїх прихожан. Для мене така подія – справжня дивина, адже зазвичай організація знімання «Сповіді» зі священиками потребує неабияких зусиль.

Отець Сергій був готовий до діалогу. І ані метушня знімального процесу, ані камери не змусили його нервувати чи сумніватися у своїх словах, своїх поглядах та переконаннях. Є люди, які вміють красиво та цікаво говорити. Є такі, котрим публічність дається вкрай важко. А є й ті, кому, як і герою сьогоднішньої «Сповіді», вкрай необхідно бути почутими. В них відчувається цей нерв, котрий рано чи пізно забринить в душі кожного з нас. В такі миті людина говорить не те, що належить відповідно до статусу, посади чи ситуації, а саме те, що кипить і бринить в душі.

Ми підіймаємо очі до неба і линемо поглядом і душею туди, в безмежний простір, де живе Бог, котрий своєю мудрістю та любов’ю здатен заспокоїти втомлену та зболілу душу. Ми промовляємо молитву, звертаючись до Господа словами, думками та душею. Перебуваючи на самоті в цій молитві, ми не відчуваємо самотності, болю чи постійного занепокоєння, котрими сповнене наше життя. Навпаки, ми відчуваємо себе маленькою нерозумною дитиною люблячого та мудрого батька, котрий завжди поруч з нами, завжди любить нас, навіть тоді, коли ми про нього забуваємо.

Я не знаю, чи зумів бути корисний саме цьому священику. Але моя вдячна душа прагне поділитися тим, що український священик розповідає на очах у Нації і Бога. Це людина, котра поруч із нами в радості та в горі. Людина, котра хрестить і вінчає, сповідує та відмолює, допомагає та наставляє, проводжає в останню путь… Котра готова бути поруч з українством. Для якої Бог і Україна понад усе.

І нарешті Нація починає розуміти, наскільки необхідною для нас є ВІРА. Нам потрібно було опинитися на краю прірви, щоб у нас відкрилися очі на те, що ми не впораємося інакше. Нам потрібно вимолити цю країну, вимолити наше майбутнє і майбутнє наших дітей. Тільки єдність та совісність зроблять із роз’єднаного, втомленого війною, економічною та політичною кризою народу по-справжньому сильну та потужну Націю.

Він молиться Богу в спорожнілому храмі, коли за останнім прихожанином вже зачинилися двері, а його оточують лише дзвінка тиша та ікони. А потім читає проповідь та молитву перед свою паствою і закликає всіх нас молитися за Україну та українців. І є в цьому щось величне та святе, від чого віє такою потужною силою. В цьому є Бог… В цьому є Україна.

Це наступний крок нашого з вами генетичного росту та розвитку. Господь любить нас. Дарує нам сили. Дарує мудрість та красу любові до ближнього. Без цієї любові ми не зможемо рухатися далі. Вона життєво необхідна нашій роз’єднаній та знекровленій зовнішнім та внутрішнім ворогом Нації. Це основа нашого сьогодення і майбуття. Кожен з нас бачить і висловлює себе по-своєму. Свою рідну Україну я бачу і люблю саме в молитві, слова якої з любов’ю повторюю щодня. Але не важливо, як кожен з нас сприймає та висловлює святу віру. Головне, щоб вона була, жила і сяяла в душі.

Ми всі рівні перед Богом. Рівні перед Україною. Різниться лише сила любові, відданості в її служінні Нації і Богу. Більше б таких священиків, котрі не тільки розуміють необхідність Нації в любові, сповіді та каятті, а й говорять до Нації не тільки на проповіді, а й за стінами храму.

Нам здається, що ми зовсім самотні в нашій любові до України. Ми здогадуємося, що є хтось, кого сповнюють схожі відчуття, але не знаємо цього напевне і не відчуваємо цього. Наша сила в єдності. І коли поодинокі голоси зіллються в єдиний хор, Нація розквітне. Настали такі часи. Складні. Непередбачувані. Багатогранні.

Саме тому так важливо знати та відчувати, що ти не самотній, відчувати тепло душі та міцність руки того, хто поруч, того, хто такий же як ти. Вкрай важливо! В цьому і є вчення Христа: беззастережно та самовіддано ділитися часточкою своєї душі. І не боятися, не соромитися своєї доброти, любові та милосердя. Він говорив про це в голос. Тому, що служіння Нації і Богу – його суть, його вибір і його покликання. Український священик. Вірний та відданий син своєї української землі.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Митрофорний протоієрей Сергій Мельник, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці (м. Жмеринка Вінницької області)

Комментарии Facebook