Смілянський вирішив прибрати до рук “Укрпошту” і міжнародні посилки

38

Криклій пробує облаштувати «теплу ванну» поштовикам Смілянського
Ніколи такого не було – і ось знов! Мінінфраструктури знову хоче надати Укрпошті монопольне право на ринку ММПО.


10 листопада на сайті ВРУ з’явився законопроєкт за номером 4353 «Про поштовий зв’язок». Цей документ, фактично, запроваджує монопольне право державної поштової служби визначати місця міжнародного поштового обміну, в той час як приватні оператори поштового зв’язку таке право втрачають.

Законопроєкт прямо віддзеркалює позицію Міністерства інфраструктури України про монополізацію державним оператором – Укрпоштою, здійснення міжнародного поштового обміну. Це чітко відображено у статтях 17, 25, 29 та 31 законопроєкту. Зокрема, статтею 17 цього документу запропоновано віднести право здійснення міжнародного поштового обміну в місцях міжнародного поштового обміну – до виключних прав призначеного оператора поштового зв’язку «Укрпошта». А виключне право це ніщо інше, як монополія! Її так і визначають – як виключне право, яке належить одній особі.

Можна привітати Ігоря Смілянського – його комунікації з Мінінфраструктури виявилися вельми результативними. Доходи Укрпошти гарантовано зростуть і, вірогідно, менш токсичною для суспільства в умовах коронавірусної кризи виглядатиме тема мільйонної зарплатні топ-менеджера Укрпошти. Відпрацював, так би мовити!

А от щодо менших учасників ринку поштових послуг – приватних компаній-поштовиків, тут все далеко не так оптимістично. Адже в результаті законодавчих змін, які ініціює проєкт 4353, серйозно постраждають популярні у нас компанії дистанційної торгівлі, котрі пересилають товари з-за кордону (оператори e-commerce і каталожної торгівлі).

А разом з ними відчують неабиякий дискомфорт і одержувачі відправлень – споживачі послуг доставки. Адже, свідомо поставивши всіх приватних операторів ринку поштових послуг у дискримінаційні умови, Смілянський тим самим відмовляє і громадянам у доступі до якісного сервісу. Бо для одноосібної присутності на ринку міжнародних поштових відправлень Укрпошта на разі не має ні достатньої матеріально-технічної бази, ані людського капіталу.

Ще один ключовий аспект, на який звертають увагу експерти-економісти, полягає в наступному: прийняття законопроєкту 4353 «Про поштовий звязок» є прямим порушенням Угоди про асоціацію України з ЄС. Тому що введення його монополізуючих норм за зразком аналогічних у Росії, Білорусі й Казахстані, – докорінно суперечить статті 110 Угоди про асоціацію, в якій якраз і йдеться про запобігання монополістичній практиці у секторі поштових та кур’єрських послуг.

Так, акти Всесвітнього Поштового Союзу регулюють переважно надання універсальних поштових послуг, тобто мінімального гарантованого набору поштових послуг, які повинні бути доступні усім громадянам держави. При цьому жоден з документів ВПС не передбачає монополізації ринку міжнародних поштових відправлень державним оператором.

Тож лобісти створення монополії Укрпошти використовують підміну понять, адже насправді положення актів ВПС передбачають переважне право призначених операторів на використання деяких, але не всіх форм супровідних документів, з якими пересилається пошта. А не монополію на послуги з пересилання міжнародних посилок.

А які соціальні наслідки матиме монополізація поштового ринку зараз, в умовах коронакризи? Очевидно, що насамперед – масові скорочення персоналу приватних поштових і кур’єрських компаній. Десятки тисяч родин українців у нинішній суворий час опиняться без засобів існування.

Чи вартує «тепла ванна» для Укрпошти таких втрат і ризиків для всієї країни? І навіщо цей поспіх зі внесенням до ВРУ і прийняттям законопроєкту без обговорення у галузі – це питання не лише до Смілянського, а й до Криклія та Шмигаля.

Юлія Пілецька

Комментарии Facebook