Земельні афери і «нічні метелики» Андрія Садового

10
«Корупцію потрібно лікувати кожного дня.»
Львівський мер А. Садовий
Нещодавно з одного інсайду отримав досить цікаву інформацію, яка за ретельним аналізом виявилась справжнісіньким цвяхом у політичну кар’єру мера Львова. Пошук відкритої інформації нічого безпосередньо не підтвердив, але додатково отримані копії документів з міської ради та інших відомств  майже 100-відсотково підтверджують закриту інформацію.

Та спочатку – невеликий екскурс по історії солодкомовного борцуна з корупцією.

Гучні скандали з відвертим присмаком корупції вирують навколо Садового ледь не з першого дня його очільнення столиці Галичини. Звісно, публічна особа такого рівня завжди буде у фокусі уваги загалу. Адже, такий статус є  магнітом, який притягує усе корупційне сміття до епіцентру: чи то ти особисто зробив щось чи то твої підлеглі, за твоєю згодою або за твоєю спиною – ти завше будеш мішенню наслідків та  реакції опонентів та правоохоронців. Проте, Андрій сам відверто сказав, що корупцію не можливо викорінити, тобто – свідомо погодився бути такою мішенню для усіх корупційних звинувачень.
Посада зобов’язує чи то краще сказати: вона того варта…?
Стисло – з просторів Інтернету.
Нагадаю про трохи призабутий скандал під час підготовка до Євро-2012, коли у невідомому напрямку зникли 37,5 мільйони євро за проект стадіону, який мав би бути побудований за 75 мільйонів євро. Мій родич з 30-річним досвідом в проектуванні і будівництві був тоді у шоці: як може проект коштувати половину вартості будівництва?!!!
Про те, він був ще більш шокований, коли виявилось, що нова спортивна арена (яка виявилась нікому після Євро-2012 не потрібною і збитковою), витягла з бюджету міста понад 265 мільйонів євро… 37,5 + 265 / 75 = 4+ разів…
Львів’яни, чи не ошукали вас не футбольному непотребі, який навіть планували знести для нової забудови? Йой, яка то гарна «цяцянка на один раз» за ваші гроші! Краще б декілька сміттєпереробних заводів збудували за ці кошти. Бляха, забувся: сміття ж краще вивозити як дарунки на сусідні регіони!
Боюся навіть зробити припущення, скільки на цій спорт-арені польських злотих та швейцарських франків поклали собі до кишені «невстановлені» особи з Ратуші.
Однією з передвиборчих тез Андрія у ті далекі роки було: «Жодного кумівства в міській раді» (нічого з нинішньою зе-владою не споріднюється?).
Але не минуло і пару рочків, як близькому до Садового бізнесмену міська рада, ну, за дуже лояльною ціною у 350 евро за метр продає відому будівлю універмагу «Львів» в історичній частині міста. А за декілька тижнів по тому на прозорих торгах Ратуша продає «чужаку» будівлю поряд за ціною майже в 10’000 євро за метр.
Пригадуєте хто оцінював універмаг? Так, швагро Садового. А кому продали? Так, куму Садового.
Шкода, що кримінальну справу за цими фактами вдало «хоронять» підгодовані правоохоронці.
Справа щодо директора «Львівелектротранса» такого собі панчука Федоренка (так-так, ще одного кума Садового) про шахер-махер з б/в трамваями за тупою схемою вдало «гальмується» підгодованими Ратушою. Кажете: не має кумівства і корупції на носі Садового? Ого, який ще то «прищик»! Треба було завчасно намаститись антикорупційно-протикумівською зеленкою, Андрію!
Надто тривале перебування у владному кріслі не додало Садовому розуміння того, що м’якенько-солоденькою мовою про боротьбу з корупцією сам себе не вилікуєш. Тут і хлорка вже не допоможе, здається.  Оновлений підзабутий скандал з незаконним продажем Садовим спірних 26 га під індустріальний парк за ціною втричі нижчою за нормативно-грошову оцінку також відверто тхне корупцією і самовправством. Сподіваємось, що справа, реанімована САП, дійде свого логічного і законного завершення.  Дай то Бо!
Чутки про корупційний тиск найперших осіб з Ратуші на львівських бізнесменів обґрунтовано підтвердились коли Мінюст за особистим зверненням Садового переглянув попереднє власне рішення (про відмову скасовувати) та врешті видав наказ про скасування державної реєстрації права приватної власності на дві будівлі міських ринків, які було приватизовано ще 20 років тому.
Супер-фінт «мінюськи» за особистим зверненням Садового фактично позбавив людину права приватної власності. Чекайте! А як же Конституція України, за якою ніхто не може бути позбавлений права власності інакше як на підставі законного рішення суду?
Мені здається, що у цьому випадку Ратуша не стільки виявила своє корупційне нутро, але й мстиву збоченість: бо власники ринків на відверті зазіхання Ратуші щодо свого майна покрутили пальцем біля скроні та скрутили Андрійкові антикорупційну дулю.
Сподіваюсь, що у цій справі суд  не захоче «увійти в історію» та стати на один щабель з ОАСК та Печерським райсудом.
Згадалась ще одна афера Садового – щодо затвердження містобудівних умов для ПП «Озерна алея» на будівництво спортивно-рекреаційного комплексу з житлом на вулиці Володимира Великого, 2-А, замість якого до недавнього зростав житловий комплекс «Львівська мрія». ДАБІ виявило численні порушення під час будівництва, яке нещодавно зупинене ухвалою суду.
Чому «афера Садового»? Тому, що саме під його тиском або за його солоденького підгодовування міська влада лише з третьої спроби затвердила для цієї фірми містобудівну документацію, яку визнано незаконною. «Таємницею за сімома печатками» залишається питання: чи не мав з цього зиску сам Андрій С.? Але, без сумніву скажу, що самі принципові противники того «багатостраждального» рішення, такі отримали пару крихіток з долоні володаря і третє голосування за його затвердження відбулось «одно-СТАЙНО».
Про ймовірну особисту зацікавленість Садового у зростанні «відомого» благодійника Назарія Брезіцького я вже розповідав у публікації «Хто ти, Брезіцький: холоднокровний хижак».
Так ось, є у Львові таке собі ТОВ «Круазе», у власності якого опинилась частина Держпідприємства Міноборони «Готель «Власта» у 2400 квадратів. Сумнівна ціна приватизації в купі з порушеннями щодо порядку відчуження державної власності і порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тощо, породжують сумніви у законності такої приватизації.
Але моє питання до шахрая-«метелика» і його солодкомовного володаря стосується знову ж такі «землі», у чому останній є великім знавцем:  чому місто не оформило за собою земельну ділянку під приватизованою частиною комплексу готелю «Власта», не передало її в оренду новому власнику та чому міський бюджет має роками втрачати від несплати оренди земельної ділянки.
Питання є досить риторичними – бо Назарій Брезіцький, якому фактично належить це гарненьке приміщення,  і є одним з тих «нічних метеликів», які «годують» Садового і за потреби обслуговують його амбітні інтереси. Годуються з рук здебільшого саме «метелики» завдяки преференціям від володаря, а якщо щось і «відкидають» йому, то не дуже багато. Але наш Андрійко скромний – нічим не гребує. Натомість, місто вже багато років не отримує належної і чималої орендної плати за земельну ділянку.
Садового з цим шахраєм пов’язує і афера з містобудівною документацією ще на один об’єкт, що належить богобоязному Назарію, – маєтку останнього по вул. Братів Міхновських 32. Там так усе спроміглись заплутати, що і експерти не можуть розібратись.
«Божі дива» відбулись з документацією на відому «Перлину Львова» Брезіцького. І також не без відома Садового та сприяння його підлеглих. Навколо таких паперових «кульбітів» з кримінальним присмаком свого часу розгорталось чимало серйозних баталій.
Ось де б мав розкритись «талант» обслуговуючої адвокатки Назарія пані Сідловської, про яку я вже згадував у двох попередніх публікаціях: «Особливо практичні судді містера «Х» і «Особливо успішні адвокатеси містера «Ікс». Але пані Ірино виявляє свою «громадську» позицію лише у випадках, коли потрібно виконати замовлення Брезіцького проти конкурентів.
Повернемось до «володаря» та його «метеликів».
Якщо Андрій такий поблажливий до Назарія, то і останній, крім періодичної «дяки» за сумнозвісне сприяння Солодкомовного, погодився на політичну віддяку – бути технічним кандидатом на майбутніх виборах. Такий собі незалежний кандидат, але як на мене – «Треття особа без самостійних вимог в процесі на стороні  позивача Садового». Юристи зрозуміють.
А якщо, не дай Бо, виборчі задумки Садового спрацюють, то вочевидь «нічний метелик Назарій» збереже гарні преференції від свого шефа у їхніх спільних майбутніх аферах.
«Разом і до кінця!» (хм, непагане виборче гасло для Садового і його «метеликів», про яких розповім вам згодом).
Чи не забагато я витратив місця на «антикорупційну біографію» Андрія та його оточення? Хто хоче стисло переглянути ще щось про Андрія-Антикорупціонера, то це –тут, або – тут , або – скрізь по Інтернету.
І ось наближаються місцеві вибори. Чим підкорити електорат?
Садовий робить карколомний трюк і виносить на затвердження міської ради Кодекс етичної поведінки посадових осіб і працівників виконавчих органів мерії, її установ, організацій та комунальних підприємств.
«Це найбільш детальний, виважений і пропрацьований документ такого типу в Україні, – зазначає директорка юридичного департаменту міськради Гелена Пайонкевич, – Він повністю врегульовує проблематику».
Ти ба: прийняли Кодекс і – корупцію вже «повністю» подолано!
А як же коментар до Кодексу від самого Садового? «Корупція — це така хвороба, яку треба лікувати щодня. Її неможливо побороти раз і назавжди.» Овва! Когнітивний дисонанс?  Після стількох років «під руку з корупцією» і, на тобі універсальні ліки від корупції та кумівства – Кодекс!!!
Шедевральненько!!!
До чого ще вдався Садовий напередодні виборів?
Трохи змінив маршрут трамваю з метою прокласти його через свою виборчу «вотчину» Сихів. Красава! Садовий – піарник ще той і в цьому йому допомагає власна медіа-імперія, з якої, він також отримує чималий фінансовий
зиск і не зовсім, як подейкують, праведним шляхом.
Але досить аналізувати те, що не висвітлював лише сусідський Сірко.
Хоча… я там згадував, що Садовий, на мій погляд, трохи засидівся на своєму троні… не відчувається аналогія з Лукашенком?
Нарешті, до головного – що, на мій погляд, хоронить виборчі амбіції Садового та його «нічних метеликів», яких є чимало і про яких розповім трохи згодом.
Ото ж, поїхали!!!
03.02.2010 Кабмін видає розпорядження №193-р «Про передачу нерухомого військового майна у м. Львові», а 17.07.2015 – розпорядження №740-р «Про затвердження переліку об’єктів нерухомого військового майна, яке може бути відчужено окремо від земельних ділянок», на підставі яких у вересні 2015 року Міноборони та Ратуша укладають Меморандум про спільні заходи щодо передачі нерухомого майна у власність територіальної громади та будівництва житла для військовослужбовців (який, до речі ніде не оприлюднений).
Відповідно до Меморандуму міська рада рішеннями №614 і №615 від 21.10.15 затверджує акти приймання нерухомого майна, відповідно до яких у власність міста було прийнято 103 житлових будинки та, як компенсацію на відновлення стану житлових будинків, – 35 нежитлових будівель, що знаходились не території декількох військових містечок.
Чималий «дарунок», яким Ратуша мала б по-господарськи спрямувати на користь містян та військових. Але, але…
Попри те, що пан Садовий б’є себе в груди розповідаючи про всебічну підтримку наших військових, на справді Андрій досить активно судиться саме з ними. Привід – земельні ділянки військових містечок, про що вже були публікації, які влада мовчки «ковтнула». Бо з пісні слів не викинеш: в суді Ратуша намагається активно довести, що військове містечко №135 (вул. Стрийська, 88) не має жодних прав на користування земельною ділянкою у 21 гектар.
Вибачте, як то – не має? З 1985 року містечко існує, а права існувати не має?!!!
«Стирчать вуха» пана Андрія і у справі щодо незаконної передачі земельної ділянки по вул. Княгині Ольги, 1-5 (колишнє військове містечко №1) під забудову, у якій сім’ї наших військових мали б отримати квартири. Ця земельна ділянка мала б бути спочатку передана місту, а вже потім, відповідно до Меморандуму, львівська влада мала б самостійно вирішувати кому і на яких умовах надавати цю землю забудовникам. Чому Садовий з 2015 року не попіклувався про прийняття земельної ділянки військового містечка до складу міських земель та не розпочав активну роботу по забезпеченню наших вояків житлом – питання досить цікаве.
Наразі ДБР проводить активні слідчі дії стосовно того, яким чином відбулась ця афера. Але «вуха і хвости» Андрійкової Ратуши там стирчать точно.
Бо яким чином, пане Садовий, місто реєструвало своє право власності на передані будинки та будівля, якщо існуючий з 2013 року порядок унеможливлює реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна без зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, на якій воно розташовано?
Чи то усе нерухоме майно, що було у 2015 році передано місту від МОУ так і залишилось не зареєстрованим? Тоді куди воно «зникло»?
Впевнений, що маючі намір потрапити до наступної каденції, наш лагідний мер-ін приховує ласі шматочки військових містечок «у загашничку» «для своїх», сподіваючись на особисту «доляху» згодом, після виборів. Адже для нього замутити аферу із землею у місті за «сірою» схеми та за підтримки «підгодованих» депутатів міськради – звичайна справа.
Ось перелік містечок з адресами у Львові:
військове містечко №1, вул. Княгині Ольги, 1-5,
військове містечко №7 по вул. Городоцька – вул. Шевченка,
військове містечка № 58 вул. Патона – вул. Авіаціна.
За оцінкою мого знайомого експерта, орієнтовна ринкова вартість лише земельних ділянок, які Міноборони віддало місту, становить ПІВ МІЛЬЯРДА гривень!!!!!!!!!
Дуже, дуже не погано, пане Садовий! Зрозуміло, за таку та інші свої  “нички” Садовий буде боротись на теперішніх перегонах до кінця. І його «метелики» будуть цьому заповзято сприяти.
А що ж там з виконання Меморандуму-2015 щодо забезпечення військовослужбовців ЗСУ житлом та його ремонтом, пане Андрію? П’ять років війни минуло, а «віз і досі там»?
Так, про ремонт будинків і досі ніхто не думав, а військові, які в них мешкають сплачують за електроенергію за комерційно-промисловими тарифами. Бо компенсації від Міноборони вже на них не розповсюджується.
Така от «турбота» від Садового за військових.
Впевнений, що на виборчих перегонах цьогоріч Садовий вже втратив значну частину голосів, зокрема – голоси наших вояків. Та й кримінальний шкандаль з земельною ділянкою (особливо – щодо ціни продажу) під інноваційний парк теж завдав нищівного удару по іміджу мера, який обіцяв, що ця каденція – його остання.
Пане Садовий, то ви піклуєтесь про військових ЗСУ чи усі ваші обіцянки та чудові вишиванки то так – для прикриття шкурного псевдо-патріотизму? Чи можна вірити обіцянкам Садового та чи дійсно він працює на містян, а не свій гаманець – висновки робіть самі.
Люди пам’ятають довго, інтернет – зберігає навіки. Любі Українці, шануймось, бо ми того варті, і усе буде добре!
Щиро ваш
Левко Письменний
Комментарии Facebook