Ексклюзивне інтерв’ю з видатним італійським тенором – Vittorio Grigolo

88

28 лютого в Національній музичній академії України імені Петра Чайковського маестро зі світовим ім’ям Вітторіо Гріголо провів майстер-клас вокального мистецтва для вокалістів всієї України, пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю.


– Розкажіть, як Вам в Україні? Вам подобається тут?
– Як удома!

– А наші люди? Ви спілкувалися з українцями?
– Мені здається, що я ніби в Італії. Насправді, коли я їду у відпустку кудись в Сицилію або Сардинію, десь на південь Італії, то бачу схожість, адже ви також на півдні, а значить ви ближчі за духом до Середземномор’я , вас трошки більше зігріває сонце, ви маєте більше тепла, значить ви більше відкриті ментально. Тому я почуваю себе тут дуже комфортно. Щодо їжі, а їсти доводиться багато, то вона мене теж більше ніж влаштовує. І потім, мені подобається щедрість, простота і відкритість людей.

У Київській консерваторії тенор зі світовим ім’ям Vittorio Grigolo 28 лютого дасть ексклюзивний майстер-клас

– Як Ви оцінюєте професійний рівень вокалістів, з якими Ви сьогодні працювали на майстер-класі?
– Це були молоді люди, які безумовно знайомі з технікою, і у них присутній базис, вони віддаються роботі, вони не ліняться працювати. У когось з них більш молоді несформовані голоси. І я додав їм те, що міг, і це безумовно життєвий досвід, який потрібен окрім просто галузевої дидактики, а це означає що ми націлені на майбутню перспективу в роботі, і це перспективи, які ми отримуємо поза навчанням, це більш прикладна перспектива, адже ті самі речі, про які ми говорили, потрібні і для того щоб диригувати оркестром.

 І мені здається, що це важливо ̶ вивести їх за рамки просто вокальної школи, познайомити з тим, що не є чисто навчанням, а з тим, що є практичним існуванням на сцені. І я думаю саме ця здатність надасть їм поштовх, розширить їхні можливості щодо праці на сцені, а не спрацює просто як академічна лекція.

– Ви почали співати у віці лише 4-х років, скажіть, як можливо в такій маленькій дитині розпізнати такий великий талант?
– Це проглядається. Мій випадок був дещо особливим. Я відрізнявся від інших. Я не знаю, як би ви зі свого боку бачили мене 6-річного, чи ви б впізнали в мені майбутнього сьогоднішнього мене, проте дійсно мені пощастило, що знайшовся хтось, хто розпізнав хоча б якісь задатки.

Спочатку це був один священник, падре Рафаеле Марія Прейте. Він мене відвів у Сикстинську капеллу, а оскільки я так гарно співав, то він сказав:« Не схоже, що ти хотів би бути священником», і я сказав, що не претендую на те, щоб стати Папою в один прекрасний день. І він з моєї відповіді все зрозумів. З тих пір я почав виступати в ролі соліста в капеллі, і стільки ляпасів отримав від долі, і не лише від неї, а й на практиці – фізично. На сьогодні категорично заборонено бити учнів, але я вдячний за таку методику навчання, тому що ці ляпаси змусили мене виставити певні межі для себе.

Дивіться відео виступу Вітторіо Гріголо на “Голосі країни-10”

І ці межі сформували моє зростання. Я не хочу перебільшувати, але в Біблії написано, що треба бити хлопчика, поки він не стане юнаком. І це сильні і важливі слова, хоча і жорсткі. Якщо ми говоримо про виховання, ретроспективно за останні 50 років змінилися принципи виховання, повага до вчителя і просто особи існувала, а сьогодні авторитетів немає, можна переходити через ці ієрархічні межі, всі на рівних. Для мене цей етап зростання став важливим.

Мені дали зрозуміти наскільки важливі цінності, наскільки важлива повага до старших і особливо шана до роботи, і жертовність. Сьогодні все якось зрівнялось. Тому що все стало більш доступним, легким. Відомими часто стають ті, хто не мають таланту. Відомі люди часто не заслужили своєї слави, бо часто їх талант вибудований не за рахунок праці і зусиль. Нам не треба сприяти розповсюдженню концепції, що слави і відомості можна досягти без щоденної праці. Це неправильно.

– За весь шлях Вашої кар’єри, чи були люди, які заздрили Вам? Вам це заважало?
– В будь-якій кар’єрі завжди є заздрісники. Істина завжди проступає нагору. Є таке прислів’я, що диявол уміє робити кастрюлі, проте не вміє робити до них кришки. Тому правда вспливає. Чим більше я досягав, тим більше з’являлося людей, що хотіли мене притопити. І не стільки через заздрість, а через те, що я був не такий як усі. Ми маємо бути різними. Те, що хтось не схожий на тебе, не означає, що він поганий. І в цілому не треба судити людину, коли не знаєш її зблизька. Це все одно, що стверджувати, що мені не подобається цукіні, хоча я його ніколи не куштував.

– У Вашому репертуарі 60 опер, чи виділяєте Ви для себе якісь найособливіші для себе з них?
– Насправді, найбільш важливим і бажаним є те, що ти робиш на даний момент. І таким чином, ти сконцентрований на тому, що ти робиш зараз, а не на тому, що зможеш або хотів би зробити потім. Тому мої найулюбленіші опери це ті, якими я займаюся на сьогодні, і я ніби знаходжуся всередині них.

– Які маєте побажання Ви маєте для українців та України?
– Я бачу в майбутньому цю країну і націю, що швидко зростає в усіх галузях. Я передбачаю дуже сильну еволюцію. І я дуже сподіваюся і вірю в підтримку Заходу і решти людства заради України. Я вважаю, що ця країна має повне право жити власною історією.

І має право гідно пережити нинішній гіркий досвід, тому що всі ми знаємо про важку ситуацію, але я думаю, що любов допоможе дійти згоди, і це не має бути економічна угода, тому що не повинно бути війни інтересів. Це має бути спільна робота заради чогось хорошого. Я сподіваюся, що музика та мистецтво як раз є одним із шляхів назустріч. Не повинно бути такої боротьби.

Ірина Роговська

Комментарии Facebook