У справі волонтера-євромайданівця киянина Олега Білика свідки не підтвердили вину

1973

От вже кілька років поспіль ганебно триває сфабрикована проти двох киян-євромайданівців — Олега Білика і Вячеслава Шовкалюка — справа. Нагадаємо, що у березні 2015 року Апеляційний суд Закарпатської області після 11 місяців незаконного тримання під вартою випустив киян на волю.

Олег Білик

Попри це, просуваючи до Святошинського районного суду м. Києва незаконний обвинувальний акт, складений через 1,5 роки після завершення строку досудового розслідування, прокурори Закарпатської області, користуючись традиційною для нашої країни позицією суду: спочатку обвинуваченого до в’язниці, а потім з’ясовувати, чи є для цього підстави, — спромоглися запроторити Олега Білика за грати вдруге, ще на 11 місяців.

Загалом, киянин — волонтер Євромайдану Олег Білик відсидів у буцегарні  понад 20 місяців. Жодних доказів його вини прокурор не мав і, відповідно, суд їх не побачив.

Нарешті минулого тижня було допитано останніх двох свідків. Із заявленого прокурором списку (25 чоловік) переважна більшість так і не второпала, що від них хочуть почути, адже про обставини злочину їм нічого не відомо. Саме з цієї причини люди цілком резонно ігнорували виклики до суду.

Показання свідків про Олега Білика мають цінність лише в тому, що вони його не впізнали і бачили вперше. Щоправда, одна жінка-свідок повідомила суду важливий факт: вона спілкувалася із потерпілим по телефону в той час, як, за версією слідства, він був мертвим, а Білик і Шовкалюк уже виїхали з м. Мукачево, в якому проживав і був вбитий громадянин Російської Федерації Олексій Планкін.

Отже, нічого дивного, адже й сам киянин-волонтер Євромайдану Білик не знав, і в очі не бачив покійного московського нелегала Планкіна.

Окремо слід згадати про свідчення запахового експерта (одоролога) Юрія Наняка, який є співавтором затвердженого в МВС України Методичного посібника «Проведення одорологічної експертизи».

І ось цей «гуру» вітчизняної одорологічної науки сенсаційно заявив суду, що свою власну методику в даному випадку він проігнорував з тієї причини, що він не визнає її правила!

Ю. Наняк був у курсі, що суд і сторони вже обізнані з карколомними фактами зухвалої фальсифікації слідчим матеріалів для експертного дослідження, а також про те що Методика категорично зобов’язує експерта виявляти очевидні порушення слідчого. Отже автор посібника гарантовано ці фальсифікації розкрив, але в своєму експертному висновку про дані факти нічого не зазначив і на суді про них мовчав, як риба, незважаючи на прямі запитання сторони захисту. Принаймні, експерт виглядав переляканим і намагався виправдатися, навіть заперечуючи закони біохімії і фізики: він стверджував, що через добу після секундного торкання рукою в рукавичці до дверної ручки на ній ніби залишився запах людини і через 5 місяців його зберігання у негерметичній упаковці він не вивітрився і песики його унюхали?! Від цього, на жаль, не смішно, а страшно за долі людей, які вирішуються ось такими експертами.

Варто сказати, що одорологія – то не дактилоскопія, котра дає можливість експерту точно ідентифікувати особу. Запахи радше слугують допомогою собачкам знайти слід, а не доказом причетності до скоєння злочину.

Отака історія. Нагадаємо, що в справі безліч фальшувань і порушень. Всі фальсифікації, яких припустилася закарпатська слідча Данько, як могла бути сфальшована запахова експертиза – можна переглянути тут.

І на останок, повторно справу проти киян було розпочато після того, як громадянка Російської Федерації – мати ймовірного агента ФСБ, агітатора за «русскій мір» https://gazeta.ua/articles/life/_u-spravi-vbitogo-v-mukachevi-rosijskogo-nelegala-zyavivsya-slid-fsb/650338?mobile=true звернулася до 1-го заступника Генерального прокурора України, якого було знято з посади Юрієм Луценком. Виявляється, достатньо лише листа однієї із московських шанувальниць Путіна, щоб після «котлів», під час окупації кількох регіонів України, проти киян-патріотів прокурори із Закарпаття за допомогою незаконного обвинувального акту змогли відновити сфальшовану раніше справу.

Ігор Рудич, журналіст

Комментарии Facebook