Підсумки роботи першого півріччя Українського парламенту з оглядом на майбутнє

27

Говорячи про шостої сесії Верховної Ради, можна сказати, що її підсумки дуже суперечливі і неоднозначні. Головні і ключові події цієї сесії, які сильно вплинули на її загальну оцінку, відбулися, фактично, на останньому пленарному тижні. З точки зору найбільш резонансних і важливих законопроектів, можна відзначити період з кінця травня аж до кінця сесії.

Останні півтора місяці нинішньої сесії були найбільш результативними і показовими. Перша ж половина сесії була, я б сказав, нудною і майже прохідний. Головне її зміст становили чутки про те, буде чи не буде новий урядова криза, чого в підсумку не відбулося.

Друга половина сесії (після пасхально-травнево-святкової перерви) була більш насиченою і політично напруженою. Розглядалося цілий ряд важливих законопроектів, пов’язаних з тими чи іншими реформами.

Шоу-недоторканність
Ударною, звичайно ж, вийшла останній пленарний тиждень. Але головне її зміст склала окрема інтрига, особливе реаліті-шоу навколо зняття депутатської недоторканності з цілого ряду депутатів, яка прийняла скандальний характер і відволікло увагу від інших питань.

А цих важливих питань було досить багато, в першу чергу, реформаторських законопроектів, як від Президента (щодо судової реформи), так і від уряду (з медичної, пенсійної та освітньої реформ). Однак в результаті ми побачили половинчасті рішення парламенту, як за нинішніми уявленнями Генпрокурора України, так і за реформаторським законопроектів.

Більшість реформаторських законопроектів були прийняті в першому читанні (крім законопроекту про Конституційний суд, який був затверджений в цілому), або прийняті в повному обсязі, як медична реформа. Тому реформаторську ефективність наших депутатів в цьому плані я б оцінив на трійку з мінусом. Але в цілому за підсумками сесії парламентарії працювали досить результативно з точки зору кількості і важливості прийнятих законопроектів.

Великі суперечності, проблеми і складнощі з просуванням основних реформаторських законопроектів обумовлені природою цих реформ, наявністю з приводу них гострих політичних, ідеологічних і навіть бізнесових суперечностей, як, наприклад, по медичній реформі

Дискусії і проблеми з проходженням базових реформаторських законопроектів показали, що є дуже серйозні конфлікти інтересів і відмінності підходів до реформ. Уряд спробував виступити в ролі рушійної сили реформ, але стало очевидним, що в плані реформ треба шукати спільні позиції і єдність політичних дій з президентською командою.

З цієї проблеми в основному вдалося знайти загальні підходи. Однак виявилося, що навіть єдність позицій з президентською командою не гарантує проходження реформаторського законопроекту, що ми побачили на прикладі медичної реформи.

Звичайно ж, загальну увагу привернула шоу (майже драма) з депутатською недоторканністю. І це тільки початок нового тренда. Боротьба з корупцією посилилася з точки зору активності та ГПУ, і НАБУ, включаючи САП, і це неминуче торкнулося депутатського корпусу. Тут можна говорити про посилення діяльності наших правоохоронних органів, цьому сприяє і конкуренція між ними, а також політична сутність нинішнього генпрокурора.

Юрій Луценко залишається професійним політиком, він свідомо чи несвідомо, додає політичного контексту і мотивації своєї прокурорської діяльності. Зрозуміло, що він рано чи пізно хоче повернутися в професійну політику в ролі переможця, ефективного борця і зі злочинами минулого режиму, і з корупцією, — він хоче заробити на цих темах свої політичні бали. Це теж сприяє більш активній роботі прокуратури та конкуренції з НАБУ.

Думаю, що в другій половині року, а це вже пов’язано з новим політичним сезоном, одним з нових визначних трендів будуть судові процеси з дуже сильним політичним контекстом.

Я маю на увазі і процес над Януковичем, і процеси з антикорупційних справах, особливо процеси по Насирову і Мартиненко, а тут ще виникають і депутатські справи. Так що друга половина року буде політично пов’язана не тільки з діяльністю парламенту, як у нас зазвичай буває, а й з судовими процесами, а також з темою судової реформи.

Те, що сталося в кінці сесії — рекорд по числу уявлень про зняття депутатської недоторканності — це тільки початок. Думаю, що наступний сезон цього серіалу ми побачимо восени, потім буде продовження. Ця нова тенденція дуже сильно впливає на політичні процеси, в тому числі і на ситуацію в парламенті, з точки зору посилення суперечливості і навіть деякою хаотичності політичного процесу.

Виникає своєрідне «броунівський рух», де переплітаються різні конфлікти інтересів (від партійних і особистісних — до бізнесових). До речі, ми це бачимо і по голосуваннях в парламенті, в тому числі по реформам. Окремі реформи підтримують деякі опозиційні сили, наприклад, медичну — «Самопоміч», освітню — «Батьківщина».

А ось всередині правлячої коаліції, в тому числі всередині президентської фракції, голосу не завжди знаходяться (особливо за медичну реформу), ось такі парадокси. У цьому контексті було дуже показовим і голосування за бюджетний законопроект уряду, який підтримало менше половини депутатів від президентської фракції.

Ці парадокси відображають посилення суперечливості нинішнього політичного процесу, що пов’язано як з активізацією боротьби з корупцією в політичній верхівці, що всіх дуже нервує, з боротьбою різних інтересів навколо реформ, так і з посиленням протиріч в міру наближення чергових президентських і парламентських виборів.
Восени ми побачимо спробу завершити процес прийняття реформ, в першу чергу пенсійної та освітньої

За медичній реформі це буде зробити трохи складніше. Якщо не станеться чогось форс-мажорного, перш за все у відносинах між президентом і прем’єром, урядової кризи не повинно бути. У цьому не зацікавлений, перш за все, прем’єр-міністр, а й для президента важливо зберігати політичну стабільність. Найоптимальніша зараз політична лінія і для президента, і для прем’єра — інерційна стратегія з посиленням нехай повільних, але позитивних соціальних тенденцій.

Їм зараз не варто сваритися, а навпаки потрібно разом працювати на стабілізацію, від якої залежить їх майбутнє, і поступальне зростання соціальних стандартів населення, включаючи поступове підвищення пенсій і зарплат. Це для них найвигідніший варіант дій перед майбутніми виборами.

Якщо, припустимо, в президентській команді захочуть поміняти прем’єр-міністра, то це не гарантує результату з керованою і неконфліктній заміною. Навпаки, це може спровокувати урядову і парламентську кризу, і навіть дострокові парламентські вибори, що було б вкрай невигідно президенту.

Дострокові парламентські вибори, на мій погляд, тільки погіршать умови для успішної виборчої кампанії президента. Загальна формула успіху і для президента Порошенко і для прем’єр-міністра Гройсмана — забезпечення політичної стабільності та поступальний підвищення рівня життя для більшості українських громадян.

Володимир Фесенко

Комментарии Facebook