Закон про споживче кредитування має повернути довіру населення до фінансової системи — Віталій Кардупель

1434

На сьогодні споживче кредитування в Україні користується великою популярністю та має найбільшу динаміку розвитку серед фінансових послуг. Разом з тим, рівень довіри населення до фінансових установ є досить низьким.

Цьому, в тому числі, сприяло те, що в чинному законодавстві існують прогалини в регулюванні споживчого кредитування, зокрема це стосується оманливої реклами, розкриття інформації, оцінки кредитоспроможності позичальника, кредитного посередництва, несправедливих умов договорів, нав’язування додаткових та супутніх послуг, відсутності однакових вимог до кредитодавців, які є банками та небанківськими установами, та відповідальності у сфері споживчого кредитування.

Закон України «Про споживче кредитування», який набирає чинності 10.06.2017, покликаний на законодавчому рівні закріпити механізм споживчого кредитування, який максимально захистить права та інтереси як споживачів фінансових послуг, так і кредитодавців, що в свою чергу, позитивно вплине на розвиток добросовісної конкуренції на ринку фінансових послуг, а отже і на розвиток економіки в цілому.

Президент Асоціації «Всеукраїнська асоціація кредитних установ» — Віталій Кардупель, який приймав безпосередню участь в громадському обговоренні проекту даного закону при Комітеті Верховної Ради з питань фінансової політики і банківської діяльності, надав з цього приводу свої коментарі.

«Прийняття та набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» матиме позитивні наслідки для розвитку ринку фінансових послуг в цілому та для споживчого кредитування зокрема. Даний закон має повернути довіру населення до фінансової системи, встановити довірчі стосунки між споживачами та фінансовими установами. Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» має ще на крок наблизити вітчизняне законодавство до європейського, адже він був розроблений відповідно до вимог встановлених міжнародними нормами права», — зазначив Віталій Кардупель.

«Більш того, — продовжує Президент Асоціації «Всеукраїнська асоціація кредитних установ», — Закон України «Про споживче кредитування» усуває більшість прогалин, що існували в українському законодавстві в регулюванні споживчого кредитування до його прийняття.

Насамперед, це стосується оцінки кредитоспроможності позичальника, поняття недостовірної реклами, кредитного посередництва (кредитні брокери та агенти), розкриття інформації фінансовими установами, визначення додаткових та супутніх послуг при укладенні договору, відповідальність у сфері споживчого кредитування, а також встановлення однакових умов та добросовісної конкуренції для банків та небанківських фінансових установ, які займаються наданням споживчих кредитів».

Проте, як і більшість нормативно-правових актів, що покликані врегулювати певну сферу діяльності, Закон України «Про споживче кредитування» викликав певні суперечки як серед законодавців, так і серед фінансових установ і громадськості.

Тож давайте розглянемо основоположні норми, на які слід звернути свою увагу як споживачам, так і фінансовим установам, при вивченні даного закону, інформацію та аналіз щодо яких підготувала Асоціація «Всеукраїнська асоціація кредитних установ».
1. Реклама споживчого кредиту: відповідно до Директиви ЄС 2008/48 визначено вимоги до реклами та перелік обов’язкової інформації, зокрема щодо зазначення інформації про ефективну процентну ставку, до якої повинні включатись всі проценти за кредитом та платежі за інші послуги.
2. Розрахунок реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту, якими визначаються загальні витрати за споживчим кредитом з переліком цих витрат.
3. Визначення обов’язкової інформації, яка надається споживачу до укладення договору: цю інформацію кредитодавець повинен розміщувати на своєму офіційному веб-сайті та безоплатно надавати споживачу за спеціальною формою.
4. Визначення обов’язкових умов договору про споживчий кредит: умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
5. Визначення обов’язкової форми договору про споживчий кредит: договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг, зміни до них укладатимуться виключно у письмовій формі. При цьому під письмовою формою слід розуміти документ у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством.
6. Право споживача на відмову від договору про споживчий кредит: споживач матиме право протягом 14 днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів.
7. Дострокове повернення кредиту: споживач матиме право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів.
8. Відповідальність споживача за договором про споживчий кредит: пеня за невиконання зобов‘язання щодо повернення споживчого кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.

Разом з тим, не врегульованими залишилися наступні питання:
1. У Законі відсутня норма, коли нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами будуть тлумачитися на користь споживача, що може бути використано недобросовісними кредитодавцями на свою користь.
2. У Законі містяться окремі положення щодо регулювання кредитних договорів з умовою про овердрафт, але саме визначення «овердрафту» не надано.
3. У випадку застосування змінюваної процентної ставки та її прив’язки до узгодженого індексу, кредитодавець може змінювати проценту ставку, оприлюднивши індекс у своєму приміщенні. Викликає сумнів, що споживач часто після отримання кредиту буде відвідувати приміщення кредитодавця для ознайомлення з інформацією щодо індексу.
4. На відміну від статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка втратить чинність 10.06.2017), новий Закон не буде містити норми, які регулюватимуть діяльність по стягненню боргів. Зокрема, знято обмеження для кредиторів:
— вимагати додаткову винагороду за вимогу про дострокове повернення кредиту;
— надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;
— вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;
— вказувати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;
— вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;
— звертатися без згоди споживача щодо інформації про його фінансовий стан до третіх осіб, пов’язаних з ним родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;
— вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;
— вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
У зв’язку з цим, виникають ризики щодо діяльності колекторів через відсутність нормативно-правового регулювання цієї сфери.
5. Законом встановлено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, яка відрізняється від норм Цивільного кодексу України.

Крім того, Президент Асоціації «Всеукраїнська асоціація кредитних установ» зазначив, що Асоціація ВАКУ задля реалізації норм Закону «Про споживче кредитування» вела активний діалог з Нацкомфінпослуг та надавала свої пропозиції щодо розробки вимог до кредитних посередників та методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Комментарии Facebook